Мирна праця селян була перервана у червні 1941 року. Більше трьохсот жителів села Чорнявка було мобілізовано на війну з німецькими фашистами. Село окупували фашисти. Почалися облави та відправка молоді на примусові роботи до Німеччини. Щоправда, рідко фашистам вдавалося доставити чорнявську молодь на місце призначення – більшість по дорозі тікала і ярами, лісами поверталася додому. Частина дівчат-чорнявчан все-таки потрапила до полону і працювала в німецьких сім’ях до кінця війни, а Коркоць Федір Іванович та Погорілий Павло Макарович зазнали страхіть і поневірянь концтаборів.
Про Павла Макаровича Погорілого, колишнього в’язня концентраційного табору в Бухенвальді, згадує його дружина Погоріла Марія Григорівна: «Сам концтабір був схожим на довгий сарай територія якого була обплутана колючим дротом, тому ніхто із заручників не міг втекти. В концтаборі були нелюдські умови проживання: працювати ув’язнені починали зі сходом сонця. Німці-солдати гнали людей, як тварин, на роботу. Тяжка робота дуже виснажувала ув’язнених, адже для того, щоб нормально працювати, потрібно добре харчуватися. Проте ув’язнених годували дуже погано. Давали якусь похльобку без картоплі. І тому людей, виснажених роботою, напівмертвих затягували в шахти і в доменних печах спалювали. Попіл вивозили на поля для удобрення».
Події війни описав Григорій Гончар у книзі «Заграви над Тясмином»: «Від тихоплинного Тясмина село Чорнявку віддаляють зарості очерету. Заплава ріки майже завжди залита водою. Низенькі хати з очеретяними стріхами тягнуться довгим рядом по піщаному березі аж до Чигирина. Зрідка перериваючись галявинами, які й відмежовують одне село від іншого. На пагорбах темніють густі ялинники.
Німецький будівельний батальйон розмістився в центрі Чорнявки. Відгороджені від партизанського лісу річкою і непрохідними болотами ї, гітлерівці почували себе тут привільно. Та їхній спокій незабаром було порушено…»
У 1942 році Чорнявка стала однією з баз партизан загону Дубового. Жителі села активно допомагали партизанам. Так вчитель Микита Корнійович Юхно змонтував радіоприймач і приймав зведення радінформбюро, розмножував його від руки і розповсюджував між населенням. Пилипенко Ганна Федосіївна, 1930 року народження, жителька села Чорнявка пише: «Батько допомагав партизанам у Холодному Яру. Я була на підхваті: ходила в село дізнаватись, чи є німці в селі, де вони знаходяться. Батько, було покладе мені патронів у кошолку і несу у сусіднє село Зам’ятницю, передаю, кому батько скаже.
У кожному селі були поліцаї, які працювали на німців. У недалекому селі Трушівцях поліцаєм був Лисенко. Він таємно допомагав партизанам. Одного разу прислав підводу, набиту тюками одіял, мішками з тютюном. Все це батько перевіз на інший берег. Там все було передано партизанам в ліс. Іншим разом передали партизанам зброю».
Членами патріотичної партизанської групи «Черкащина» були жителі села Чорнявка Семендуки Федір та Василь Хтодосовичі. Вони займалися збором розвідданих, заготовляли продукти харчування для партизанського загону «Москва», перевозили зброю і партизан через річку Тясмин. Були нагороджені орденами «За відвагу» (посмертно).
Жителька села Одинець Ольга Іванівна, будучи юним зв’язківцем із холодноярськими партизанами, передавала їм дані, які доручав їй батько. Мама пекла хліб для партизанів, а маленька Оля була її помічницею.
У грудні 1943 року Чорнявка була звільнена від тимчасової окупації. Великої шкоди завдали фашистські окупанти селу: були знищені колгоспні ферми, розграбовано шкільну бібліотеку, медпункт. 140 осіб не повернулися з поля бою.
Багато чорнявчан повернулися з фронту інвалідами. Серед них Вороний Василь Іванович, Мацак Феодосій Митрофанович, Юхно Андрій Кіндратович, Мацак Іван Юхимович. Не було такої сім’ї, де б не було когось убито чи поранено. Учасниками бойових дій були Вітько Іван Тихонович, Одинець Іван Олександрович, Вороний Петро Артемович, Вітько Левко Матвійович, Вороний Олекса Іванович, Ратушна Марія Петрівна, Супрун Трохим Демидович, Джиквас Василь Семенович, Вітько Павло Матвійович, Вороний Микола Федорович, Вітько Венедикт Тарасович, Вітько Іван Зотович, Береза Андрій Пилипович, Вітько Ганна Федосіївна, Вітько Микола Іванович та багато інших.
Вдячні земляки звели у селі обеліск Слави, впорядкували могилу Невідомого солдата.
З метою увічнення пам’яті про односельчан, учні Чорнявського НВК зібрали матеріал про учасників бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни і виготовили бойові листки, які вручили 9 Травня в День Перемоги рідним і близьким загиблих.
Бойовий листок Мацака Ф.М.
Фото пам’ятників,
книг Заграви над Тясмином,
Онучина «На перекрестках жизни», полонених концтаборів,
Книги пам’яті,
Книги бойових листків,
Фотографія ветеранів
